У 1675-76 році (точно ніхто не знає) турецький султан Муххамед IV (який прославився тільки своїми збоченнями та поразкою під Віднем) написав листа козакам, в якому вимагав повної покори від степовиків. Текст був приблизно такий:
Я, султан і владика Блискучої Порти, син Мухаммеда, брат Сонця і Місяця, внук і намісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий лицар, ніким непереможний воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, повеліваю вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без жодного опору, і мене вашими нападами не змушувати перейматись.

Звичайно, запорожці і не думали виконувати вимогу горе-султана. Навпаки, вони посміялися з нього:
Запорозькі козаки турецькому султану!
Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого Люципера секретар! Який ти в чорта лицар, що голою сракою їжака не вб'єш? Чорт висирає а твоє військо пожирає. Не будеш ти синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колісник, єрусалимський броварник, Олександрійський козолуп, Великого й Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіюка, і всього світу і підсвіту блазень, самого гаспида внук і нашого х.я крюк, а нашого Бога дурень. Свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єсі матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць в небі, рік у книзі, а день такий у же, як і у вас, поцілуй за те у сраку нас!..
Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорізьким
Звичайно, багато хто сумнівається в існування листа. Зрештою, козаки дотримувалися тогочасної дипломатії, а важко уявити, щоб якийсь французький посол обматюкав ще трохи впливового султана. Зрештою, до правди ми навряд чи докопаємося, а от посміятися над пам’яткою - можемо