Як часто ми чуємо фрази: «Любов приходить і йде, а їсти хочеться завжди», «Любов пройшла, зів’яли помідори», «Ніщо не вічне під місяцем». Всі вони зміцнюють у нас віру, що любов вічною не буває, з роками вона йде. Деякі навіть задаються питанням: «Навіщо любити, витрачати душевні сили, якщо все одно прийде кінець?». Але чи так це? А якщо так, то чому? Давайте розбиратися разом.
Для початку спробуємо визначити, що ми розуміємо під словом «любов». Напевно, ви погодитеся з тим, що це те саме відчуття, яке змушує нас з радістю повертатися додому. Саме любов спонукає виявляти турботу і радувати близьких приємними дрібницями, просто щоб підняти настрій, просто щоб знали: про них думають, їх люблять. Саме любов змушує нас замислитися про почуття партнера перш, ніж зробити який-небудь вчинок. Кохану людину ми сприймаємо як продовження себе: бережемо, як себе, радіємо, як за себе; образу і біль, завдану їй, переживаємо як свою.

Так невже це світле почуття з часом може піти? Щоб зрозуміти, давайте повернемося до витоків його зародження – саме там криється розгадка. Спробуйте згадати, як ви полюбили, що вас привабило саме в цій людині. Гарні очі, чарівна усмішка, струнка фігура, накачані м’язи? Але ж це тільки зовнішня оболонка. Вона з часом зміниться. І де тоді буде любов? Далеко від цієї людини. Та й чи правильно взагалі називати це коханням?

А може, вас підкорило зворушливе і уважне ставлення, красиве залицяння, турбота? Тоді ви полюбили не саму людину, а її ставлення до вас. Звичайно, кому не сподобається, коли тебе пестять і плекають? Але цукерково-квітковий період швидко проходить. Значить, і любов така, якщо вона більше нічим не підкріплена, теж піде. А що залишиться? Людина, з якою ви хотіли прожити все життя в любові. Але ж для цього і любити треба саму людину.

А тепер подумайте, хіба може з часом щось змінитися, якщо ви полюбили в своєму обранцеві або обраниці доброту до людей, веселу вдачу та оптимізм, або цілеспрямованість, впевненість в собі і завтрашньому дні, а може, навіть легке відношення до життя, комунікабельність і артистизм? У кожного свій список. Головне, щоб він складався з реальних якостей, а не придуманих вами. Звичайно, час не стоїть на місці – міняємося ми і наші близькі. Але навряд чи життєві пріоритети і цінності радикально зміняться, або близька людина перестане бути тою, якою ви її полюбили – для цього все-таки повинні відбутися серйозні події.

Іде не любов, а те, що маскується під нею. Справжні почуття самі по собі не випаровується, зате їх можна придушити. Всупереч загальному переконанню, не побут і рутина вбивають любов, а ми самі – скандалами, причіпками, обманом, нерозумінням, недовірою і навіть лінощами. Адже побут – це індикатор нашої зрілості, того, наскільки добре ми навчилися будувати відносини, а рутина – не що інше, як лінь і небажання зробити своє життя різноманітним і насиченим.

Щоб любов процвітала, за нею треба доглядати, і обов’язково удвох: регулярно удобрювати, вчасно виривати бур’яни, купати в сонячних променях – тоді ви зможете пожинати плоди її все життя. Хай буде з вами любов!