Щорічно сьомого січня по новому стилю, через тиждень після Новорічної ночі, всі православні християни відзначають велике свято Різдва Христового. Саме в цей день, як говориться в Євангелії, поблизу невеликого містечка Вифлиєму сталося диво - у світ народився Син Божий, Ісус Христос. З цією подією пов'язані незвичайні і чудові події. Коли мати Христа - непорочна Діва Марія, і Йосип прийшли до Вифлиєму, в готелях і постоялих дворах міста не виявилося вільних місць і їм довелося ночувати в печері, в якій пастухи переховували худобу. У цій печері і з'явився на світ Син Божий, і був покладений у ясла для годування худоби.

В цей момент пастухам, пасли свої стада недалеко від міста, з'явилися ангели і сповістили про народження Спасителя. Ці пастухи і стали першими гостями божественного немовляти. Вони прийшли вклонитися новонародженому Цареві Миру, а слідом за ними з'явилися волхви зі сходу, які побачили в небі над Вифлиємом нову яскраву зірку, зазначену їм вірний шлях. Ці древні мудреці давно чекали пришестя на землю великого Царя, Месії, здатного врятувати Світ, і несли з собою дари - золото, ладан і смирну. Всі ці предмети мали свій сенс. Золото підносили в дар як дань, в знак визнання немовляти Христа Царем світу, ладан дарував суті божественного походження, а смирна означала людську смертність новонародженого. Звали цих волхвів Мельхіор, Гаспар і Валтасар.

У ті часи Іудеєю правив жорстокий цар Ірод. Дізнавшись про те, що мудреці зі сходу розшукують Спасителя світу, він закликав їх до себе і вивідав час, коли в небі з'явилася чарівна зірка, що означає народження Бого-немовляти, довідавшись таким чином про його примірному віці. Він попросив волхвів сповістити його про місцезнаходження Христа, щоб, нібито, теж мати можливість прийти поклонитися Сину Божому. Але мудреці отримали одкровення від Бога не повертатися до Єрусалиму, і після підношення дарів пішли в свою країну іншим шляхом. Виявивши непослух волхвів, розгніваний Ірод наказав своїм солдатам йти до Вифлиєму й убити всіх немовлят чоловічої статі молодше двох років. Згідно з Євангелієм, Йосип уві сні отримав попередження про небезпеку, Христу небезпеки, і разом з ним і Матір'ю Божою втік до Єгипту, де все Святе сімейство жило до самої смерті Ірода.

Щоб гідно відсвяткувати Різдво Христове, віруючі готуються до нього, дотримуючись сорокаденний піст. Особливо суворим є переддень свята - Святвечір, який проводиться в особливо суворому пості. За церковним статутом цього дня в їжу вживається тільки сочиво - особливе пісне блюдо, яке представляє собою пшеничний узвар з фруктами і медом, та й то їсти його можна тільки після появи в небі першої зірки.

Різдвяна ніч починається з святкової Божественної літургії, а вдень віруючі розговляються, тобто їдять уже не пісну, а скоромну їжу.

Восьме січня - день, наступний за Різдвом, присвячується Пречистої Діви Марії - матері Христа. Цей день зветься Собором Пресвятої Богородиці, від зборів в храмі віруючих, які прославляють і вдячності її.

Дванадцять наступних за Різдвом днів називаються святками (святими днями). У ці дні віруючі не тільки веселяться і радіють, а й намагаються здійснювати благочестиві і милосердні вчинки.