13 січня 1877 року народився Лев Мацієвич, український корабельний інженер, автор багатьох проектів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів тощо; перший український авіатор, громадський і політичний діяч.
У 1900 р. разом із Дмитром Антоновичем, Михайлом Русовим та іншими Мацієвич був серед засновників Революційної української партії (РУП). Українізував офіцерське оточення у Севастополі, разом з Олександром Коваленком створив у Народному домі Севастополя самодіяльній робітничий театр з українським репертуаром.
У травні 1910 р. після створення в Росії відділу повітряного флоту Мацієвич очолив групу з семи російських офіцерів, відряджених до Франції, Бельгії та Англії для вивчення авіаційного пілотажу. Одержав посвідчення авіатора № 178 - це фактично означало входження до двох сотень перших у світі льотчиків.
Розробив тип літального апарата, здатного піднятися з палуби морського судна. Разом з авіатором Єфімовим здійснив перші нічні польоти, працював над пристроєм, який мав рятувати льотчиків під час вимушеної посадки на воду.
У вересні 1910 р. Лев Мацієвич у Санкт-Петербурзі взяв активну участь у І Всеросійському святі повітроплавання, де завоював кілька призів і став улюбленцем публіки. Загинув 7 жовтня 1910 р. авіакатастрофі поблизу Санкт-Петербурга на очах десятків тисяч глядачів, ставши таким чином першою жертвою російської авіації.
Похорон капітана Мацієвича 11 жовтня перетворився на багатолюдну маніфестацію, якої Петербург не бачив від часу смерті Достоєвського.
Олександр Блок присвятив Мацієвичу вірш "Авіатор"

Джерело