Йоганн Гуттенберг і його винахід » Корисні поради на всі випадки життя. Поради як правильно щось робити чи вибрати.



*

Йоганн Гуттенберг і його винахід

Йоганн Гуттенберг і його винахідСправжній прорив, або краще сказати революція, відбулася з появою книгодрукування. Книгодрукування виникло не відразу, його винахідники використовували вже існуючі технології. Дві основи книгодрукування, що становлять: принцип набору і друкарський процес – були відомі з давніх часів, але щоб зробити революцію в світі комунікацій, необхідна була оптимальна технологія. І творцем цієї технології став німецький винахідник Йоганн Гуттенберг. Не дивлячись на всю свою простоту, що здається, ця геніальна ідея привела до великих результатів.

Заслуга Гутенберга полягала в тому, що він здогадався відливати окремі букви, з яких почав складати слова, придумав, як їх фіксувати, щоб вони не розпадалися, винайшов прес для друку, спеціальну фарбу і багато іншого.
Саме він зумів знайти якнайкращі технічні форми втілення ідей, які частково висловлювалися до нього. Таким чином, заслуга Гутенберга зводиться до узагальнення і систематизації винаходів, що існували до нього. Втіливши на практиці ідею друкування книг, він явив світу перші, причому відразу ж досконалі зразки видань.

Гутенберг народився в місті Майнці в 1400 р. (дата умовна). Справжнє його прізвище Генсфляйш, але він вважав за краще узяти прізвище матері. Перші відомості про нього відносяться до 1434 р. У цей час він жив у Страсбурзі, в монастирі Аргобасте, займаючись разом з місцевими жителями виготовленням дзеркал. Не відомо, були це дзеркала в прямому значенні цього слова або ж мова йде про омонім цього німецького слова. Слово Spiegel означало в ті часи не тільки дзеркало, але і лубкову книгу з картинками.

Одна з найпоширеніших книг догутенбергівської епохи називалася «Дзеркало людського порятунку». Вона і дата назву подібним виданням, яких почали називати «Дзеркалами».

У 1438 р. Гутенберг посварився зі своїми компаньйонами. Згадка про верстат або прес у паперах про розділ майна наводить на думку про те, що вже тоді Гутенберг займався книгодрукуванням.



У 1448 р. Гутенберг з’явився в Майнці, де, узявши у борг 150 гульденів, продовжив роботу над відливанням літерного набору і конструюванням друкарського верстата.

Принцип дії верстата Гутенберга залишається непорушним і понині. Із заліза вирізується модель букви – пуансон. Потім пуансон накладають на м’який метал, мідь наприклад, і отримують зворотне зображення букви – матрицю. Матрицю заливають свинцем або оловом і отримують літеру. Щоб набрати слово або текст, треба узяти лінійку з бортами – верстатку – і набрати в неї літери. Отриманий рядок кладуть під прес на лист паперу і роблять відтиснення. Рухливість літер дозволяє складати за їх допомогою необмежену кількість текстів, вносити в них зміни. Букви можна використовувати багато разів.

Рік появи першого друкарського видання залишається предметом дискусій – називаються дати від 1445 до 1447 pp. Перші видання, які приписують Іоганну Гутенбергу, являли собою невеликі листівки-календарі та підручники. На них немає вказівок імені Гутенберга і місця видання, тому існують різні версії щодо точної атрибуції і датування.
З ранніх гутенбергівських видань збереглися так званий «Фрагмент про Страшний суд» – надрукований з двох боків лист, що є уривком з «книги Сивіли», латинська граматика Елія Доната (її приміники зберігаються в Паризькій бібліотеці). Перші друки мають погану якість друку і свідчать про те, що Гутенберг ще шукав свою модель шрифту й експериментував з набором тексту.
Найбільш відомим діянням Гутенберга стало видання так званої 42-рядкової Біблії (званою так за кількістю рядків на сторінці), поява якої пов’язана з одним з найгучніших скандалів у історії книжкової справи. У 1450 р. в Майнці Іоганн Гутенберг, зайнявши чималу суму грошей у Іоганна Фуста, почав роботу над випуском своєї Біблії. Виготовлення устаткування і відливка шрифтів вимагали часу, і в 1452 р. Гутенберг знов удався до фінансової допомоги Фуста, узявши його в справу як компаньйона.
У 1456 р. двотомна 42-рядкова Біблія була завершена, по праву ставши справжнім шедевром книгодрукування. Вона ж принесла йому немало розчарувань, пов’язаних з судовою тяжбою з приводу виплати боргу. У судовому процесі «Фуст проти Гутенберга» Петер Шеффер, колишній переписувач книг і учень Гутенберга, став на сторону Фуста. У результаті Гутенбергу довелося віддати свою друкарню і покинути Майнц.
Друкарська фірма Фуста і Шеффера, на відміну від Гутенберга, що випускав свої книги анонімно, стала використовувати видавничий знак, уперше поставивши його в 1457 р. у «Майнському Псалтирі». Петер Шеффер, один з найталановитіших художників-шрифтовиків, одружившись з дочкою Фуста, незабаром став єдиним власником друкарні і прославився високою якістю своєї продукції.
Своєрідним поштовхом до розповсюдження книгодрукування в Європі стало зруйнування Майнца і вигнання його жителів у 1462 р. Адольфом фон Нассау. Багато хто з підмайстрів та учнів Гутенберга розбрівся різними містами Європи, засновуючи там друкарні і навчаючи майстерності книговидання нові покоління першодрукарів.
Ще до руйнування Нюрнберга книгодрукування з’явилося в Страсбурзі, де Іоганн Ментелін в 1460-1461 pp. випустив латинську Біблію в двох томах, а в 1466 р. – так звану 49-рядкову Біблію, першу Біблію німецькою мовою, яка, незважаючи на слабкий переклад, була популярною аж до появи Біблії, перекладеної Мартіном Лютером. Зять Ментеліна, Адольф Руш, вперше увів у Німеччині шрифт «антиква» і, займаючись друкарською справою, став одним зі справжніх подвижників німецького гуманізму.

Винахід Гутенберга дуже швидко набув широке розповсюдження. Наприклад: Італія -Рим – 1464 р., Венеція, Мілан – 1469 p., Сицилія – 1472 р, Флоренція – 1477 p.; Німеччина – Майнц – 1450 р., Аусбург, Нюрнберг -1470 p., Лейпциг – 1481 p., Гамбург – 1491 p.; Франція (Париж) -1470 p.; Голландія – 1473 p.; Угорщина – 1473 p.; Іспанія – 1474 p.; Англія (Лондон) – 1480 p.; Данія – 1482 p.; Португалія – 1484 p.; Австрія (Відень) – 1492 р.
Щодо слов’янських народів, то найшвидше друкарство запроваджувалося в тих країнах, які найбільше стикалися з Європою і, зокрема, Німеччиною. Першими були чехи (1478). Наступними були українці – 1491 p., далі серби-чорногорці – 1493 p., поляки – кін. XV ст., білоруси -1517 p.,росіяни -1564 p., болгари – 1641 р.
Наскільки ці дані правдиві можна судити, зіставивши їх з іншими джерелами. Згідно з ними, наприклад, в Італії перший друкарський верстат установлений у бенедиктинському монастирі в передмісті Риму зусиллями німецьких друкарів Конрада Свейнгейма й Арнольда Паннарца в 1465 р. Незабаром книгодрукування з’явилося в Римі, потім у – Венеції, Мілані, Неаполі, Флоренції. Італійське книгодрукування швидко виробило власну особливість. На противагу готичному шрифту був розроблений «венеціанський» шрифт, або «антиква». Венеція стала столицею італійського книгодрукування. У XVI ст. у ній налічувалося до 113 друкарень і мешкало більше половини всіх італійських видавців і книгопродавців.
Найзнаменитіше венеціанське видавництво – друкарня Альда (1469 p.), заснована Альдом Пієм Мануцієм. Вона проіснувала до 1597 p., тобто 100 років, випустивши у світ 952 книги. Альд зробив революцію у видавничій справі, запропонувавши в 1501 р. новий шрифт і зменшений формат видань, які стали називати «альдини». Книги, прикрашені друкарським знаком Мануція, стали важливим внеском у європейську культуру.
Перша книга англійською мовою надрукована в 1474 р. у місті Брюгге. Цю книгу («Збірка оповідань про Трою») переклав з французької мови і видав англійський першодрукар Уїльям. Повернувшись до Англії в 1477 p., він заснував першу англійську друкарню, і першою книгою, надрукованою в Англії, стали «Вислови філософів». Усього віддруковано близько 90 книг, серед яких – повне видання «Кентерберійських розповідей» Дж. Чосера, і «Смерть Артура» Т. Мелорі.
Щодо Франції, то наприкінці XV ст. тут налічувалося 50 друкарень.
Отже, у Європі приблизно за 40 років у 260 містах континенту відкрилися не менше 1100 друкарень, які випустили в світ близько 40000 видань загальним тиражем 10-12 млн. примірників. Ці перші книги, видані в Європі до 31 грудня 1500 p., називають інкунабулами.
Перші газети, зразки яких донесла до нас історія, виходили в Страсбурзі та Аугсбурзі і датуються 1609 p., хоча виникли вони, судячи з їхнього змісту, дещо раніше (в Одному з номерів страсбурзької газети зазначається, що в 1609 р. вона видаватиметься «за прикладом минулих років»). Тому роком народження європейської періодики вважається за одними даними 1609 р., за іншими – 1605 р. Газета, що друкувалася в Страсбурзі, називалася «Відомості» («Re-lation: Aller Furaemmen»). Виходила вона раз на тиждень і розповідала про всі видатні та визначні події, що відбувалися у Верхній і Нижній Німеччині, Франції, Італії, Шотландії, Англії, Іспанії, Угорщині, Польщі, Молдавії та Туреччині. Всі повідомлення подавалися в такому вигляді та порядку, в якому були доставлені. Того ж року в Аугсбурзі з’явилася інша щотижнева газета «Avisa Relation oder Zeitung», яку видавав Лука Щульте.

Що ж до журналів, то першість отримав «Journal des Savants» («Журнал учених»), який побачив світ 5 січня 1665 р. у Парижі. Редактор – Дені де Салло. Виходив спочатку раз на тиждень, потім -раз на два тижні на 12 сторінках. Матеріали подавались у формі листів. Журнал орієнтувався на наукову полеміку (до речі, наукова орієнтація – характерна особливість перших журналів). Виходив до 1828 р.
Слово «журнал» походить від латинського слова «diurnaiis» («щоденний»), що нагадує «аста diumal» Юлія Цезаря.

Сучасники Гутенберга не могли передбачати, що винахід книгодрукування складе собою еру, з якою почнеться нова історія.
Що ж трапилося з його дітищем? Всього в світі збереглося 48 екземплярів цієї Біблії; з них – 4 комплектних і 8 неповних на пергаменті, 17 комплектних і 10 неповних – на папері. Зберігаються вони в різних бібліотеках і музеях світу. До речі кажучи, повні комплекти 42-рядкової Біблії є в бібліотеці Конгресу США, а також в національних бібліотеках Великобританії і Франції. 42-рядкова Біблія Гутенберга завжди вважалася найдорожчою книгою в світі. Останній раз – в 1979 р. – екземпляр на папері придбала бібліотека Штутгарту за 2 млн. 200 тис. доларів. Єдиний екземпляр, що був в Росії, був проданий в 1931 р. до Америки; вважається, що за ці гроші був побудований Днепрогес.
У Нижньосаксонськой державнійбібліотеці міста Геттінгена, знаходиться єдиний, що зберігся в Німеччині, екземпляр «Біблії». Вона повністю перекладена в цифровий формат і доступна в Інтернеті.
Вдячні нащадки поставили Гутенбергу пам’ятники в Майнці, Страсбурзі і Франкфурті на Майні.
В Франкфурті-на-Майні памятник був поставлений у 1840 роц. Гутенберг зі своїми співробітниками, Фаустом і Шеффером, зображений на повний зріст, в лівій руці у нього – відлита для друкування літера. У медальйонах, в підніжжі пам’ятника,портрети знаменитих кращих друкарів до нашого століття включно і герби чотирьох міст, де перш за все проквітнуло книгодрукування: Страсбурга, Майнца, Франкфурту і Венеції. Чотири алегоричні фігури жінок зображають богослів’я, природознавство, мистецтво і промисловість. По кутах монумента б’є вода – з ротів чотирьох тварин, між якими бик знаменує Європу, слон – Азію, лев – Африку і лама – Америку.
В центрі міста Майнц, в прекрасній ренесансній будівлі, розташований Музей Гутенберга. У дворі стоїть сучасна скульптура, що зображає книгу завтовшки в тисячі сторінок. На першому поверсі музею збережена історична майстерня Гутенберга. Тут виставлений дерев’яний прес, копія того, який використовував Гутенберг.


На другому поверсі знаходяться зібрання рідкісних книг. Найбільш цінні експонати — 42-рядкова Біблія, видана в середині XV століття, «Фауст» Гете (1854), «Природна історія» Бюффона (XVIII століття). Два верхні поверхи музею присвячено історії писемності і техніці палітурної справи.
Наслідки винаходу книгодрукування необчислені. Рукописні книги змінилися друкарськими. Ціни на книги негайно ж знизилися на чотири п”ятих проти колишньої їх ринкової вартості. Перші друкарі, що трудилися біля друкарських верстатів, були піонерами цивілізації – всі вони придбали право на вічну вдячність за послуги, надані ними освіті людства. Дешеві книги, віддруковані, як тоді висловлювалися, manu stannea (олов”яною рукою), породили масу читачів. З винаходом книгодрукування автор міг поширювати свої ідеї і говорити з освіченим класом абсолютно вільно, не обмежуючись часом і місцем. Друкарська книга рятує автора від забуття, тому що вона друкується в декількох сотнях і тисячах екземплярів.




Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Зареєстровані користувачі бачать набагато менше реклами ніж Ви.


Корисна порада

^

Помітив помилку в тексті?

^
Якщо Ви помітили орфографічну помилку просто виділіть її та натисніть клавіші Ctrl+Enter Система Orphus

Цікаве в інтернеті

^
Загрузка...

Календар подій

^
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Цікаве в інтернеті

^